понеділок, 12 травня 2014 р.

                          Канів                                

Ка́нів — місто обласного підпорядкування, районний центр Канівського району Черкаської області. Населення — 25 558 (на 1 січня 2013 року) особи.








Географія

Місто розташоване на правому березі ріки Дніпро. Відстань до Києва — 120 км, до Черкас — 78 км.




Походження назви

Про походження назви міста є кілька гіпотез. Дві з них тлумачать її, як слово татарського походження. Означає воно «ханський перевіз» та «місце крові». За народним переказом, Канів походить від назви птаха-канюка. Крім того, існує грецька версія походження міста — місто очерету, на що вказує і грецька колонія поблизу Канева. Мається на увазі схожість назви міста з грецьким словом «канос» — очерет, місце очерету. Запропонована одним з сучасних дослідників Канівщини.



Історія


Георгіївський (Успенський) собор, 1144 рік.
Перша письмова згадка про Канів міститься в «Печерському патерику» і датується між 1074 і 1088. Канів згадується також у 1144 році, коли князьВсеволод Ольгович заснував тут церкву святого Юрія (Успенський собор). У середині ХІІ століття Канів був великим містом і відігравав велику роль в життіДавньої Русі. 1155 року він відомий як офіційне місце зустрічей руських князів з половецькими послами. Тут проходив великий шлях «з варяг у греки», який був важливою торговою артерією держави.
Місто не раз руйнували, зрівнювали з землею. У 1240 році Канів захопили і спустошили монголо-татарські орди, очолювані Батиєм.
Неодноразово Канів переходив із рук в руки. 1320 місто взяв литовський князьГедимін. 1362 року місто опинилося під владою Великого князівства Литовського. За нього місто виросло і перетворилось на помітний торговельний центр. Починається будівництвоКанівської фортеці.
У XVI столітті Канів став своєрідною козацькою святинею. Літні запорожці, які вже не могли брати участь у походах і боях, почали селитися та доживати віку на Чернечій горі, неподалік Канівського монастиря. 1578 року козаки перевезли сюди останки скараного у Львові гетьмана Івана Підкови, ще один гетьман запорізького війська, Яків Шах, доживав тут свій вік. У Каневі похований також гетьман Самійло Кішка.
1595 року Канів та інші міста і села сучасної Черкащини охопило повстання під проводом Северина Наливайка, а у 1591—1593 роках тут прокотилось повстання проти польської шляхти, яке очолив гетьман реєстрових козаків Криштоф Косинський.
1600 року Каневу було надано Магдебурзьке право.
У 17 столітті канівці брали активну участь у повстаннях проти польсько-шляхетського панування.
1625 Канів був спалений. 1630 місто ще раз спалене татарами.
У 30-х роках XVII століття в місті було створено Канівський полк, що брав активну участь у визвольній війні українського народу.
Пізніше Канів не раз переходив з рук в руки. Після Андрусівського миру 1667 року Канів відійшов до Польщі, а заБучацьким мирним договором з 1672 року місто було під владою турків. В вересні 1678 року турки повністю зруйнували місто.
Під час Коліївщини загін гайдамаків на чолі з Семеном Неживим у червні підійшов до Канева і, поповнивши ряди жителями навколишніх сіл, штурмом оволодів канівським замком[4].
1793 року відбувся другий розподіл Польщі, в результаті якого вся Правобережна Україна, у тому числі й Канів, перейшла до складу Російської імперії.
Після січневих подій 1905 року у Петербурзі канівців посилили боротьбу проти самодержавства. Революція 1905—1907 років охоплювала весь повіт. Після Лютневої револююції 1917 року маси знову піднялися на боротьбу за політичні права й свободи.
Сучасний Канів
У другій половині березня 1918 року місто захопили австро-німецькі війська. На початку січня 1919 року місто було під контролем Армії УНР. 9 лютого 1919 року владу в місті захопили більшовики. Після громадянської війни у винятково складних умовах розпочалась відбудова промисловості і господарства Канева. У березні 1924 року створено перше колективне господарство імені В. І. Леніна.
У ході Другої світової війни 15 серпня 1941 року нацистські війська захопили Канів. Місто було звільнене від нацистів 1 січня1944 року.
У повоєнні роки відбудовується місто та розвивається промисловість. Новий етап у розвитку Канева розпочався з 1964 року у зв'язку з будівництвом Канівської ГЕС. У 1969 р. розпочато будівниутво Канівського електромеханічного заводу «Магніт». У результаті Канів сильно змінився, набрав рис індустріального міста.


Промисловість

Переважають підприємства харчової й переробної галузей. Канівський «Маслосирзавод» (корпорація «Клуб сиру») увійшов у п'ятірку українських експортерів молочної продукції. Тверді сири під маркою «Канівські традиції», сухе молоко, масло користуються попитом в країнах близького і далекого зарубіжжя.
Продукцію під торговою маркою «Верес» виготовляє ЗАТ «Агроекопродукт» (до 1998 року—"Завод продтоварів"). В Каневі та селах району розміщені кілька переробних заводів цього підприємства, а також, сільскогосподарські угіддя, які належать йому ж.
До числа найбільших роботодавців і джерел місцевого бюджету входить Канівська гідроелектростанція.
Канівська ГЕС
Діє завод побутових виробів «Квант». Декілька цехів електромеханічного заводу «Магніт» займаються випуском товарів побутового призначення.
Проблемами в господарстві міста є використання сміттєзвалища (площа 3 га), що знаходиться за 5 км на північній околиці міста, неподалік села Бобриця. Це єдине сміттєзвалище Канева, воно немає ніяких стандартних норм з використання, що приводить до частих загорань сміття.



Освіта

Школа №1
ї
Канів - одне з найстародавніших міст нашої країни. Перші письмові згадки про місто відносяться до середини ІІ століття.
Канів часів древньоруської держави – важливий економічний, політичний і дипломатичний осередок. Канів перша столиця українського козацтва, батьківщина гетьмана запорізької січі Самійла Кішки. Довгий час Канів був центром реєстрового козацтва. Тут знаходилась резиденція реєстрового гетьмана. Починаючи з кінця 16 століття Україну одна за другою охоплюють пожежі народних повстань. Покозачена свободолюби ва канівщина давала рішучих бійців у повстанські загони, але подолати Річ Посполиту їм було не під силу. Та недовго панувала Річ Посполита, гетьман Богдан Хмельницький підняв Україну на визвольну боротьбу проти іноземного поневолення.
Стародавній Канів та його околиці були оспівані Т.Г.Шевченком. Поет бажав тут оселитися. А потім заповів себе поховати на Канівській землі.
На княжій горі під Каневом, де колись знаходилося літописне місто Родень. Південна фортеця Київської Русі на Дніпрі.
На горі Московці за часів Київської Русі був розташований «Дитинець» Канева. До цього часу збереглися тут вали і рови, що захищали місто від ворожих набігів.
Канів, як вважають вчені, був важливим військово-стратегічним пунктом, який охороняв останню в межах Русі переправу через Дніпро.
Згідно літопису в 1144 році в Каневі був закладений Юріївський(Успенський) Собор великим князем київським Всеволодом Ольговичем.
Канів був не тільки воїном, але й значним торговим центром. У Каневі був перевіз для караванів зі східними товарами: шовками, прянощами, зброєю та ін.
 Канівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 Канівської міської ради Черкаської області - найстаріший навчальний заклад м.Канева. Вона була заснована в 1919 році.
У місті тоді було - 1226 дітей шкільного віку. Новостворена школа прийняла лише десяту їх частину. Вже в 1924 році в школі навчається 435 учнів, працює 12 учителів.
У 1929-1930 роках на базі школи організовано школу колгоспної молоді (ШКМ). Учні школи багато працюють на дослідних ділянках місцевого колгоспу імені Леніна.
У 1932 році ШКМ реорганізовують на прогресивну зразкову політехнічну десятирічку. Це була одна на всю Канівщину середня школа-прогресивка. Тому до її 8 класу приходила навчатись здібна молодь із сіл району. В 1932-1933 роках для них відкрито шкільний гуртожиток.
10 березня 1934 року школу відвідав нарком освіти УРСР Задонський В.П. 15 жовтня 1937 року при школі відкрито середню школу для дорослих.
 
Перший ряд-зліва направо.
1. Білан Семен Федорович -  директор школи
2. Білан Катерина Петрівна – вчитель молодших класів.
3. Кузьменко Іван Максимович – старший піонервожатий, пізніше вчитель фізкультури і військової справи.
4. Кипа Макар Миколайович – зав.пед.школи.
Другий ряд-зліва направо.
1. Білан Хатина Давидівна  – вчитель молодших класів.
2. Гунько Юрій Дементійович – вчитель математики.
3. Долінська Зіна Іванівна – вчитель молодших класів.
4. Іващенко Марія Федорівна – вчитель російської мови і літератури.
5. Зарніцький Арсен Миколайович – вчитель української мови і літератури.
6. Ваврійчук Клавдія Полієктовна – вчитель молодших класів.
Третій ряд-зліва направо.
1 і 2 вчителі, 3 і 4 можливо техпрацівники.

В передвоєнні роки педагогічний колектив творчо працює, досягає відчутних успіхів у навчально-виховному процесі. В 1939 році учителька молодших класів Ваврійчук Клавдія Полієктовна була нагороджена Орденом „Знак пошани".
Сталінські репресії не оминули учительський колектив школи. Були репресовані Басистий Григорій Іванович, учитель початкових класів та учитель біології Марич.
У 1939-1940 навчальному році в 7 класі школи навчався Олег Кошовий, майбутній комісар „Молодої гвардії". Учителям і однокласникам він запам'ятався старанним учнем, любив літературу, писав вірші, мріяв статиінженером.
На захист Батьківщини в роки Великої Вітчизняної війни стали вчителі і вихованці школи. 58 випускників 1941 року вже в перший день війни написали заяви до військомату. В горнилі війни загинули вчителі: Гунько Ю.М., Мазуренко М.А., Безверхий І.Г., Бабенко П.П.
За ратний подвиг на фронтах Другої світової війни сотні випускників та учнів школи нагороджені бойовими орденами і медалями. А вихованці школи:
-         Шумський Костянтин Мефодійович,
-         Зорін Іван Митрофанович,
-         Календюк Іван Хрисанфович,
-         Кошовий Олег Васильович
удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.
Після звільнення Канева від німецько-фашистських загарбників відбудовували школу перші повоєнні директори: Осадча Ольга Опанасівна та Сорокопуд Іван Іванович.
З початком спорудження Канівської ГЕС на початку 60-років постає питання про будівництво нового приміщення школи. До цього школа була розташована в двоповерховому монастирському приміщенні, побудованому ще в 1781 році.
Завдяки старанням будівельників „Дніпробуду", місцевої влади та тодішнього директора школи Тараненко Івана Григоровича, в 1969 році школа відсвяткувала новосілля.
Педагогічний колектив школи в 70-80-х роках минулого століття успішно вирішує питання шкільної реформи, наповнює навчально-виховний процес новими формами і методами.
Бабак Зої Григорівні, учителю фізики та Бондаренко Любов Сергіївні, вчителю історії було присвоєно звання „Заслужений учитель України". Орденом „Знак пошани" нагороджено Мірошниченко Жанну Федорівну,учительку початкових класів.
Докторами наук стали випускники школи:
Товстоп'ятов Борислав - доктор медичних наук,
Данілов Валерій - доктор технічних наук,
Ребрик Віктор - доктор філологічних наук.
Серед вихованців школи 26 кандидатів наук, з них:
-   Холодна Лідія та Тупіцька Ольга - кандидати біологічних наук;
-   Бабак Анатолій та Проценко Микола - кандидати технічних наук,
-  Лесечко  Валентина,  Чумаченько   Ольга  та  Бранець  Тетяна  -   кандидатиекономічних наук,
-   Стешенко Валентина - кандидат філософських наук,
-   Щербина Наталія та Лисенко Наталія - кандидати філологічних наук,
-   Тищенко Владислав та Кравченко Леонід - кандидати педагогічних наукта багато інших.
Гордістю школи стали знані в Україні та на Черкащині письменники і поети:
Донець Григорій Прокопович,
Лагоза Віктор Маркович,
Піка Катерина Іванівна,
Береза Василь Панасович,
Сорокопуд Іван Іванович.
У школі навчається 657 дитина. Навчально-виховний процес здійснюють 80 осіб. З них педагогічних працівників 56 осіб, бібліотекарів - 1, обслуговуючого персоналу - 23.
Унікальністю школи є дитяче об’єднання «Веселка», яке створено 15 травня 1993 року. Барвінчата і весельчата живуть і діють за законами: «Турбота і милосердя», «Єдності слова і діла», «Честі і совісті», «Дружби і товариськості» під керівництвом досвідченого педагога-організатора Захарченко Ольги Григорівни, яка нагороджена Грамотою Президії Верховної ради Української РСР.
У школі створено: кімнату-музей Т.Г.Шевченка, зали-музеї Бойової слави та «Мій рідний край».
Творчим кредом педагогів першої школи є – «Лише патріот може виховати патріота».

Парк Слави


Культура

Музеї


Пам'ятники міста

Пам'ятник на могилі Тараса Шевченка
Пам'ятний знак В'ячеславу Чорноволу
Пам'ятник Іванові Підкові на Тарасовій горі
Пам'ятник Кобзарю перед греблею Канівської ГЕС
  • Стела та барельєф на могилі Олександра Ленського (Меморіальний парк);
  • Героям Бронепоїзда (вул. Леніна);.



























Персоналії

Народилися у Каневі:
Поховані у Каневі:
Інші персоналії, пов'язані з Каневом:

Почесні громадяни Канева

Канівські старости

 Цікаві Місця в Каневі:































Опубліковано о

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)